Духовність – шлях вгору

Categories СаморозвитокPosted on


«Духовність» – термін, якому сьогодні кожен надає іншого значення. Хтось приписує його як одну зі складових характеру, інший вважає, що це не так вже й потрібне. Але, спочатку кожен мав би визначити зміст цього слова особисто для себе. Чи воно щось містить, чи є пустим. Якщо не забувати про логіку, то практично кожне слово в мові має своє призначення, щось виражає, а отже, і «духовність» не є винятком.

Духовність, на сам перед, означає, щось протилежне матеріальному, тому, що можна відчути на дотик чи об що можна спіткнутись. Духовність людини – її моральність, принципи, внутрішні правила, яким вона слідує, норми, причини таких чи інших вчинків… Отож, якщо особа є духовною, то вона у будь-якому випадку є в певному сенсі вищою за протилежну собі, бо не діє, спираючись лиш на природні інстинкти, імпульсивно та безрозсудно, егоїстично. Людина духовна не буде чинити аморально, шкодити іншим, бо розуміє, що тим же ж завдає лиха собі.

Кожен вирішує сам, чим йому керуватись в житті. Кожен говорить, що є незалежним, але чи справді це так, якщо в ньому немає і краплі духовності, сумнівно. Бо вільна людина – це та, яка розвивається і росте духовно, а не живе примітивно, нав’язаними стереотипами.

Вона намагається думати, стараючись передбачити можливі наслідки своїх вчинків; може не безпідставно вирішувати, що буде доцільним в кожному випадку  життя; який вплив її дії матимуть на оточуючих. Адже, така людина розуміє, що не одне її рішення заторкує в певній мірі також розвиток життя інших осіб, тому що ніхто не перебуває у повній ізоляції і більше чи менше впливає один на одного.

Можемо сказати, що духовність є важливою складовою життя кожної людини. І не тільки такої, що дбає про себе, а й про інших. Не просто старається пізнавати, розвивати себе, а також замислюється, як сприяти ходу тих, хто поруч. Духовна людина – така, що йде вгору.

     Христина Чабан

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *