Найбільша людська розкіш

Categories СаморозвитокPosted on


Найбільша розкіш – це розкіш людського спілкування за висловлюванням відомого письменника Антуана де Сент-Екзюпері. Коли ми говоримо про розкіш, то переважно розуміємо під цим якісь матеріальні цінності, забуваючи про те, що будь – які матеріальні цінності не можуть ні в якому випадку бути рівними духовним! Та для того, щоб мати цю розкіш, необхідно бути хорошим співбесідником, при цьому коректно і правильно висловлювати свої думки. Для того,щоб оточуючі змогли прислухатися до твоїх слів, необхідно володіти ораторським мистецтвом.
Традиції сучасного ораторського мистецтва сягають своїм корінням від періоду Античності. Відомими ораторами того часу були Демосфен, Страбон, Полібій та ін. У 335 р. до н. е. створюється перша теорія ораторського мистецтва, яка зберегла своє значення до сьогодення. Це славнозвісна “Риторика” Арістотеля. Він визначає риторику як мистецтво переконання аудиторії. Аналізуючи сутність ораторського мистецтва, Арістотель говорить про єдність трьох елементів, його складових частин: оратора, предмета виступу і слухача, якого він називає “кінцевою метою всього”, створює теорію класичного стилю, міркує над структурою ораторської промови. Ці всі правила є незмінними для сучасності. Але наскільки їх застосовують наші політики під час виступів перед аудиторією? Звичайно, що далеко не кожен вміє виступати навіть перед незначною кількістю людей. І це викликано низкою факторів. Перш за все, невпевненістю та страхом перед аудиторією. Та з часом тривалі тренування дають можливість набагато краще висловлювати свої думки і ми не помічаємо, що невпевненість та страх самі по собі зникають у невідомому напрямку. Мабуть, кожен із вас може пригадати свій перший виступ під час семінарського заняття чи під час певної конференції, коли хвилювання не дозволяли спокійно говорити, і наша мова ставала схожою на якесь незрозуміле « бекання» . Слова – паразити, на думку більшості вчених, негативно впливають на спілкування між людьми, а тим більше вони ні в якому разі не дозволять зарекомендувати себе як хорошого співрозмовника.
Та от нещодавно британські вчені з Единбурзького університету надали результати своїх досліджень, які відкривають дійсні секрети ораторського мистецтва. Виявляється, якщо в промові оратора зустрічається багато слів-паразитів, то така промова запам’ятовується набагато краще, ніж правильна, грамотна мова. В ході експерименту вчені попросили групу добровольців прослуховувати декількох ораторів, які виступають в різному стилі, і які володіють різними навиками.
За годину після виступу всіх ораторів, добровольців попросили пригадати, хто і про що говорив. Виявилось, що промова, в якій часто зустрічаються слова-паразити, запам’яталася набагато краще, ніж правильна. Вчені вважають, що різні вигуку , наприклад, «ооось» або «е-е-е» підсвідомо привертають до себе увагу слухачів, які «прокидаються» при зміні темпу промови. Річ у тому, що слухачі чекають м’якого продовження промови, і якщо є хоч щось, що не має відношення до теми, то тоді уважніше слухають подібну промову.
Тому, безумовно, що оволодіння ораторським мистецтвом потребує чимало зусиль. Та от що потрібно для того, щоб бути справжнім « чарівником слова», це, мабуть, повинен вирішити кожен сам для себе.

Ірина Мусій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *