Спаплюжена свобода

Categories ФілософіяPosted on

Сучасне суспільство дедалі більше мімікрує до імпотента: “Хоче свободи, а не може її здобути”.

У мене завжди виникали проблеми у спілкуванні з людьми,
життєва позиція котрих зручно вкладається в “байдуже”.
Їм же я і адресую цей пост.

IYwj1tsFBSAПравописні лапки (“кавычки” – російський варіант) лихими лещатами стискають те одне-однісіньке слово. Слово, породжене не відсутністю допитливості, а відсутністю волі.
Вам може бути байдуже на думку оточення про Вашу фрезуру чи на черговий бруд Інтернет-тролів. Вам може бути байдуже на сусідів, котрі галасують вечорами, та на підлітків-емо… Є багато ситуацій, в яких Ви можете відчувати себе відсторонено і холоднокровно…

Але це катастрофа, коли Вам байдуже на те, куди йде Ваше життя!

Ви сплачуєте данину моді та швидкоплинним захопленням дорогоцінними митями Вашого життя. Ви марнуєте час на всілякого роду непотріб, а потім скаржитесь, що не встигаєте головного. Коли ж проблем стає більше, ніж здатен втримати дах Вашої адекватності, Ви знаходите дедалі більше винуватців, а самі мимоволі перетворюєтесь на маніпулятора типу “жертва”.

Згодом з’являються ті, хто Вас глумлять, і на противагу їм (все чітко за Третім законом Ньютона) – ті, хто постають на захист принижених, ба навіть виконують певні їхні обов’язки. Це входить в звичку, а в лоно Вашої підсвідомості водночас все цинічніше вростає своїм кореневищем слово із лещат: “байдуже”.

Еге ж, краще мугикати свій новий девіз словами одного попсового синглу “проста мнє всьо пофіг… а мнє всьо пофіг” і ловити кайф від цього – таке собі абстрагування від майбутнього на користь дня сьогоднішнього.
Відсутність бажання провокує інфантильність, Ви не здатні чинити опір нападам ліні, а потуги до ентузіазму остаточно зів’яли вже тоді, коли Ви зайняли окреслену позицію. На що Ви перетворюєтесь?..

До чого ж зводиться Ваше “сьогодні”? Погані всі, тільки не Ви. Вам мало часу, місця, Вам мало простору, Вам мало можливостей… А що Ви робите для того, щоб змінити ситуацію? Ой, навіщо я питаю? Вам настільки спотворено на це байдуже, що Ви готові скаржитись на недолік Вашої свободи, водночас не доклавши жодного зусилля, аби зарадити цій проблемі.

“Свобода…”. Звучить так жадано і спокусливо. Свобода. Ви вперто констатуєте, що Вам її не вистачає. Свобода. Ця абстрактна категорія давно вже “сама собі на умі”. Не один за неї життя віддав свого часу…
Натомість нині у всіх на вустах екзистенційні волелюбні етюди. Сучасне суспільство дедалі більше мімікрує до імпотента: “Хоче свободи, а не може її здобути”.

Та чи заслуговуєте Ви з такою вибагливо вибірковою байдужістю на завтрашній день? Чи варті за таких обставин Ви того щасливого і вільного майбутнього, яке всім нам так приторно чарівно обіцяє вітчизняний політикум? Але Ви тільки нарікаєте, що і зробили б щось, та свободи забракло. І то, мовляв не Ваша провина, а загальнодержавна чи навіть світова.

А чому б не діяти за іншою схемою?

Прагнете свободи? Виборюйте її!
Багато суперників і ласих на Ваш “шматок волі”? Озброюйтеся проти них інформаційно!
Не бажаєте вдосконалюватись? Деградуйте далі – це свобода Вашого вибору.
Час од часу надокучають сни про вільне життя?..
А свободу ви свою ліниво проморгали, пролежали на канапі, просварилися з сусідом, проплювали жуйками і соняшниковим насінням на асфальт, ви свою свободу програли безглуздими іграми, прослухали дегенеративними піснями, продивились популістськими шоу, ви свою свободу пробухали, прокурили цигаркою під ноги, або ж просто безтурботно минули, ідучи вулицею!..

 

Ярослава Блискавиця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *