Те, що нас руйнує: заздрість

Categories СаморозвитокPosted on

У кожної людини свої риси характеру, одні позитивні, інші – ні. Характер показує внутрішній світ людини, є причиною певних її вчинків. Таку рису характеру, як заздрість, звичайно, відносять до негативних рис.

Заздрість, люблять говорити, буває «білою», тобто, особа заздрить по-доброму, але чи не краще в такому випадку сказати, що я не заздрю, а радію чиїмсь радостям, успіхам тощо. Адже, з логічної точки зору, заздрість або є як така, або її нема, а види заздрості добрі і погані – це вже щось більш видумане тими, що хочуть себе виправдати. Напевно, правильніше сформувати свою думку з цього приводу так, що «я радий за свого друга чи знайомого і теж хотів би подібного для себе». Таке почуття – це щось схоже на захоплення певним об’єктом, але воно не має на нас поганого впливу.

Розглядаючи запитання «що таке заздрість», можна віднести до її харктерних ознак не радість за іншого чи не просто байдужість, а те, що людина відчуває сум, злість, стає понурою. Їй видається, що вона обділена, забута, позбавлена незаслужено того, що мали нагоду отримати інші.

Відносини між людиною заздрісною та оточуючими, яким не притаманна така риса характеру непрості, можна сказати, стоять під знаком питання. Хтось може цікавитись, чому ж ця людина не радіє життю, багато часу проводить непосміхненою… Бо ж неможливо постійно приховувати своє невдоволення, злість. Вона мала б на це відповісти, що не може бути щасливою, бо заздрість роз’їдає її зсредини, не дає спокою, не залишає вибору, бо настільки велика, що заполонила душу. Такими були б її слова, якщо б вона відкрилась комусь іншому, але, дуже сумнівно, що таке станеться. Хто ж захоче визнати, що він не радіє за близьких, колег, знайомих, а навпаки, все, що стається доброго з іншими, завдає своєрідного болю. Зважаючи на це, такій людині важко побудувати по-справжньому дружні стосунки. Можливий вихід для неї – грати роль, що не видаватиме її справжньої суті. Та не бувши собою, ще більше засмучується і не помічає нічого позитивного в своєму житті. Заздрісна людина не може почуватись свобідно, висловлювати своїх думок, якщо хоче підтримувати відносини з оточуючими. Вона таїть це все в собі, переживає все, що її хвилює на однинці.

Людина, яка концентрує всю свою увагу лише на тому, що відбувається з іншими, забуває про те, що і їй самій потрібно вдосконалюватись, щось здобувати. Але навіть, коли такій особі щось вдається, вона все одно вважатиме, що комусь іншому пощастило більше, в нього є дещо краще, більш значне, аніж її власне.

Заздрість – засіб руйнування того, хто її впускає в своє серце, скеровує на невірний шлях, веде у смутку, розчаруванні, самотності… Тож, треба бути обережним, щоб життя інших не стало центральним, причиною того чи іншого внутрішнього стану, щоб ми самі себе таким чином не ранили.

Христина Чабан

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *