Ти мене чуєш?

Categories СаморозвитокPosted on

Як представник тієї частини людства, яка частіше робить вигляд що слухає, ніж займається цим в реальному житті, пропоную звернутися до теми про важливість сприйняття інформації від співрозмовника.
Загальновідомо, що процес слухання не менш важливий за обмін думками в процесі комунікації, але ж якби ці знання (як і багато інших) застосовувались, мабуть, не доводилося б нагадувати.
Всі хочуть щоб їхня репліка була цікавою, значущою і почутою іншою стороною. Проте, сказане не завжди актуальне для адресата, який можливо із суб’єктивних міркувань, але все ж особисто визначає цінність інформації. В такому випадку потрібно відчути інформаційну потребу співрозмовника і направити вектор бесіди до необхідної тематики. З ентузіазмом говорити про те, в чому він добре розуміється або цікавиться. Тут важливо не імітувати допитливість, а дійсно захопитись темою розмови. Штучність може бути легко викритою. До того ж, наприклад я, противник таких нещирих та маніпулятивних стосунків між людьми.
Автори книг з сучасної психології рекомендують також звертати увагу на те, як ми говоримо. Вони запевняють, що саме техніка мови та поведінка мовця визначає оцінку його слів та формування враження від почутого. Відповідно, якщо враження буде не найкращим, то це може спричинити неуважність до наступних усних текстів цього індивідуума. Пригадую, як нещодавно була на презентації, де головний лектор часто вживав русизми та різні мовні покручі. Не знаю, як це сприйняли інші слухачі, але мені дуже «різали по вухах» ці неграмотні вислови. Одразу псується враження про носія мови та серйозність заходу, який проводиться.
Бувають ситуації, коли комунікант передає реципієнтові важливе і часто цікаве повідомлення, але він все одно слухає його вибірково. Своєю мовчанкою і похитуванням головою останній прагне показати «відкритість своїх вух», хоча насправді ігнорує більшість сказаного. В чому ж причина такої «комунікативної невихованості?» У книжках з психології я знайшла таке твердження: один з співрозмовників настільки зайнятий думками про свої репліки в діалозі, що не чує за цим співрозмовника. Зізнаюсь, таке буває і зі мною, поки свої фрази підбереш, гляди, й твоя черга говорити настала.
Отож, розуміння того, що слухові канали повинні бути відкритими, а мозок налаштований на хвилю співрозмовника повинно розігнати наш набір шкідливих у спілкуванні звичок. Приємного обміну думками!

Анна Пахомова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *