Вибір

Categories СаморозвитокPosted on


Кожного дня, кожної миті ми між чимось вибираємо, вирішуємо, як вчинити, кому і що сказати… Все це впливає як і на наш світ, що навколо, так і на наш духовний світ. Адже саме наші рішення формують та змінюють нас як особистісь. І насправді лише ми несемо за це відповідальність. А коли говоримо, що це не залежало від нас, то чи не просто шукаємо якогось виправдання?

Коли говорити про вибір, то робимо його майже автоматично, якщо він стосується речей буденних, з якими ми стикаємось кожного дня. І є такі, над якими ми думаємо тижнями… Але в окремих випадках все може бути і навпаки. Вибір – щось надто важливе, якщо йдеться про відношення до людей, ніж, наприклад, до новинок моди(коли ми гадаємо, чи вони нам підходять). Тут важливо думати не тільки про свою вигоду, а й про тих, до кого наше рішення має відношення.

Розглянемо це питання з філософської точки зору. Робити вибір у більшості випадків цікаво, а коли один із варінтів ми досі не переживали, то і страшно, і цікаво, бо кличе невідомість. В певній кількості випадків про таке жаліють. Але лише частково. Бо все-таки пережили щось незвичне, дізнались більше про світ, нове про себе. Коли відкриваєш двері того незвіданого, за якими, переконаний, знаходиться щось нове, затамовуєш подих, тіло починає не слухатись. Врешті відкрив двері. Та ще не повністю. Більшість спочатку розглядає все через шпаринку, бо всередині живе надія, що можна буде втекти(все ж страшно). Однак, не вдається. Той, хто за дверима, помітить нового гостя. Загадково посміхнеться. Тоді ще не знаєш, чи це добрий знак. Все одно посміхаєшся у відповідь (якось невпевнено). Відкриваєш навстіж двері. Підходиш до раніш згаданої особи. Інколи вона може перетворитись на певне явище, але навіть в такому випадку можна поговорити. І ти підходиш дуже близько. Не задумуючись, чи занадто, бо нічого не змінити. Вибір зроблено. Питаєш про те,що хочеш знати. Не завжди отримуєш відповідь, на жаль. Ловиш за рукав того(те), хто(що) навпроти. І знову ця усмішка. Цього разу дещо можна зрозуміти. Авжеж, твій вчинок схвалюється(але, якими очима, злими чи добрими – це вже інше питання). Ти дуже(або й не надто) задоволений. Довідавшись майже все, що хотів (велику частину самостійно), мандруючи певний проміжок часу поміщенням, якого двері відкрив. Чуєш знайомі голоси, але не звертаєш уваги на їхні бажання, що вони від тебе хочуть. Надто захоплений. Прийшов час вийти. Хочеш повернутись тими ж дверима. Той, хто тоді зустрів біля входу показує інші двері. Ті, до яких ти щойно дійшов, майже не помітивши. Трохи здивований, виходиш. От тоді й прислуховуєшся краще до всіх голосів. Між ними є і твій власний. Що вони тобі говорять… Напевно, кожен щось інше. В ту мить дізнаєшся, чи змінилось їхнє ставлення до тебе. Пройшовши через щось, неможливо повернутись назад(без чар), тому певним чином змінюється доля(і ти сам).

Отже, вибір якимось чином вплине на головного героя і на другорядних персрнажів. Але часто вони в кінці виявляються не просто «масовкою»… Тому думати, що і як ми чинимо, потрібно завжди.

Христина Чабан

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *