Як лаялися наші предки?

Categories Минуле, СтаттіPosted on

Мат-1Нещодавно зустріла знайому бабцю, яка поділилась правилами поведінки у своєму домі.  Вона розповідала, що за двадцять років життя з своїм чоловіком жодного разу не обізвала його лихим словом. Навіть дурнем, не могла собі дозволити його назвати. А зараз молоді пари одразу після одруження посилають одне одного на три літери і нагороджують  нібито невинними  «компліментами».
Цей випадок змусив мене задуматись і підштовхнув до маленького дослідження лайки в житті українців.
Отож, лайливі слова різних народів в різні часи залежали від таких чинників як суспільні стереотипи, цінності, які культивуються, статус співрозмовника. Наприклад, лайка в часи Середньовіччя була багата на такі словечка: «корчемник», «нецнота», «грач», «здрайця», «своволник», «потварця». Та ще «лисий», «кат», «скурвий син» і «пес».
За тогочасними увяленнями псів повязували з підземним світом, зі смертю, а пізніше ототожнювали з дияволом та іншою нечистю. Існувала також лайка, яка
була натяком на незаконнородженість – «курвин син». Посилали вдавнину «до дідька лисого», що означало Лису гору, де, як вважалося, проволились відьомські збори.
Середньовічний українець у нападі люті   міг назвати неприємну йому людину «катом». Ката за тодішніми віруваннями вважали істотою нечистою, пов’язаною з потойбіччям.
У Середньовіччі християнська мораль мала більший вплив на поведінку народу, ніж зараз,  тому дуже образливо було почути в свою сторону – «корчемник». Ця лайка асоціювалась з  пиятиками, грою в карти, бійками та розгульним життям.
Для шляхтича і взагалі для людини, яка служила мечем чи шаблею, дуже образливим  було звинувачення у зрадництві чи безчесті. Тогочасне суспільство брало орієнтир на старовину і дотримувались обрядів, встановлених звичаїв та етикету. Тому звинувачення у «своєвольництві» також було грубим та образливим.
А звичний для наших вух мат, більшість дослідників все-таки вважають запозиченим від братів росіян. Кандидат історичних наук Василь Балушок вважає, що тип лайки матірної і тієї, яка вживалася українцями, відрізнялися через становище людини в суспільстві. У тодішній  Московській державі, де міцно утвердилася влада абсолютного володаря-царя, всі люди: і селяни, й князі — бачилися не особистостями, а «холопами». А в тогочасному українському та європейському суспільстві, людина шанувалася як особистість. Тому саме на образу її особистості й спрямовувалася лайка, яка мусила максимально принижувати того, кому адресувалася. А найболючіше зробити це у суспільстві, в якому дуже цінуються родинні стосунки, можна, принизивши матір адресата, та ще й натякнувши на буцімто свій сексуальний зв’язок з нею, що і є змістом матірщини.

Анна Пахомова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *