Психологія ревнощів

Categories ПобутPosted on


Кожній закоханій парі хоча б раз у житті доводилось стикатись із такими негативними явищами як ревнощі та, як наслідок, агресія..
Так що ж таке оці «ревнощі» – психічне захворювання, егоїстичне почуття чи один з видів тваринних інстинктів? В чому полягає причина їх виникнення та методи подолання.? Спробуємо розібратись разом.
Ревнощі – почуття пристрасної недовіри, сумнівів у коханні та вірності. Психологи вважають, що ревнощі це така ж сама хвороба, як грип або ангіна. Нею треба просто перехворіти, хоч якраз і хворіти – найважче.
Ревнують зазвичай невпевнені в собі люди. Недарма ж ревнивість називають «сестрою невпевненості». Корінь проблеми слід шукати у минулому, а якщо точніше, то у юнацькому віці. У підлітків почуття ревнощів розвинені найбільше, адже саме в такому віці з’являються перші комплекси неповноцінності, відчуття власної недосконалості. Саме ці якості і створюють в подальшому велику кількість проблем. Хлопець/дівчина сумніваються у вірності партнерів, гадаючи, що обов’язково є хтось кращий за них. Як наслідок – розрив стосунків, сльози та розпач. Хтось, звісно, знаходить в собі сили перебороти ці сумніви і стає щасливим. А хтось, слабохарактерний, несе ці відчуття з собою впродовж всього життя, перетворюючи їх із юнацьких комплексів у повноцінну рису характеру дорослої, самостійної людини. Найбільш вразливими до ударів ревнощів є люди, які все приймають близько до серця, «застрягають» на дрібницях, привикли завжди себе відчувати у ролі ображеної жертви та вміють довго і «смачно» тримати образи на когось. У них не все в порядку із самооцінкою. Ну і з головою, мабуть, теж
Хоча, якщо добре «покопатися» у проблемі ревнощів, то можна виявити і позитивні риси. Адже ревнивість за своєю природою – річ соціального характеру. Якщо ми відчуваємо на своїй потилиці холодний подих суперника, це змушує нас ставати кращими, вдосконалюватись, швидше бігти по життєвій доріжці. Це стає для нас уроком, поповненням нашого життєвого досвіду, який ми неодноразово використовуватимемо для своїх потреб.
Ще одна їх позитивна риса полягає у тому, що ревнощі змушують нас згадати як насправді сильно ми кохаємо свою другу половинку. Приревнуйте до когось на секунду свого хлопця/дівчину і ви побачите, наскільки вам захочеться його/її втримати, обійняти за плечі і нікуди не відпускати. Ревнощі – це той важіль, натиснувши який ми починаємо розуміти, як же сильно ми цінуємо дорогих нам людей.
Ревнивці – це завжди аутсайдери, адже, з’їдаючи себе ревнощами вони, в кінцевому результаті, залишаються ні з чим.
Вчені довели, що ревнують зазвичай властні та авторитарні люди. Вслухайтесь лише в поняття: «моя» квартира, «моя» чашка і «моя» дівчина. При чому ревнивці вимовляють їх нарівні, з однаковою інтонацією. По – моєму тут більш ніж ясно, що людина просто не може зрозуміти, як його власність може належати ще комусь. Але, стоп! Хто сказав, що людина – це власність? Такі люди у будь – якому випадку знайдуть до чого ревнувати. Навіть якщо в радіусі 10 кілометрів не буде жодного хлопця вони намалюють собі в уяві мильну бульбашку із чоловічим обличчям і ревнуватимуть свою кохану до неї.
Шекспір, який багато писав про кохання та ревнощі як його складову, називав це почуття «чудовиськом із зеленими очима», яке оселяється у серці людини, повністю захоплює все навколо і диктує свої правила гри. Гри болючої та виснажливої. Але чи можна це називати грою, якщо у результаті завжди є розбиті відносини, драми і навіть злочини?
Що ж робити, якщо це почуття закрадається у ваше серце? В першу чергу – не мучте себе і свою кохану людину сумнівами. Не забороняйте йому/їй спілкуватись із людьми протилежної статті, не контролюйте надмірно, інакше «сухим» фактом отримаєте такі твердження: «Твої ревнощі вбили наше кохання». Навчіться довіряти коханій людині. А якщо вона/він зрадить, значить це не те, що вам потрібно. Справжнє , вічне, а головне – ваше кохання ще прийде обов’язково.
Успіху вам!:)

Оксана Савончак

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *