У світі, який заполонили різні збоченства, так складно встояти на позиціях честі. Честі справжньої, а не показової для прискіпливого оточення. Дуже прикро, коли молоді люди не цінують того, що мають. А зрештою – втрачають поняття «як дорожити одне одним».
Через власну дурість ми допускаємо чимало помилок, вони тягнуть ланцюги суперечностей та негараздів. Час не жаліє, а лише загострює незаліковані рани, і ті в свою чергу боляче гнояться. Триває це до тих пір, коли нарешті надламується особистий стержень, коли немає ні бажання, ні сил розібратися з тим, що сталося і, якщо не вирішити проблему, то змінити своє ставлення до неї і зайнятися чимось корисним, залишивши у відповідній ніші пам’яті пакунок досвіду із написом «на ті самі граблі не наступай!»
Та все ж якщо впадати у депресію, то глибоко, якщо гуляти, то широко. Чи не так? До біса сльозливі статуси із груп у соціальних мережах типу «Фразы на все случаи жизни!». Начитавшись філософії із підписок а ля «Трахні нармальнасть», хтось подається в запій, дехто дошліфовує це… хмм…, як би так делікатніше сказати? Хоча… І делікатність пошлемо до дідька! Ми ж сучасне покоління. І розмаїття сексуальних зв’язків та партнерів нас не бентежить, правда ж?
Нам так приїлось слово «секс». Здається, про чарівність кохання (і взагалі щирість стосунків) ми давно забули. Так само як і забули, що таке «інтим». Нині ж модно виносити напоказ усі принади і матюкати геніталіями. Модно змінювати партнерів, модно гнатися за жагою задоволення…
А хто ж вона така, та мода? Найзвичайнісінький міф. Зваблива вуаль, якою обкуталось гріховне. Звісно, я не пастор, навіть не активна прихожанка церкви. Сама далеко не ідеальна і не мені вас навчати праведності.
Але повинен бути у суспільстві чіткий бар’єр між ширпотребом та інтимом, тим, що споживають всі, і тим найсокровеннішим, що здатне відкритись лише в певний час і лише двом.
Та багато з нас або все примітивно зводять до «давай потрахаємся, візьми гандони», іший же табір, зазвичай старших за віком осіб, істерично голосить «молодь втратила мораль, вона блядує».
Є поняття про природні потреби людини та здоровий спосіб життя, ясна річ, не варто повставати проти природи. Я не декларую заборону сексу, але наголошую: не варто дозволяти здоровому глузду передавати свої повноваження зі свободи дій частинам нижче живота.
У часи, коли нації вимирають, бо приріст має від’ємний показник, коли на європейські терени осідає все більше нелегалів, коли владою так званих демократичних режимів пропагується захист гомосексуалізму, а феміністки на все горло верещать, що жінкам слід забути про материнство…
Хіба не в ці часи як ніколи варто мати непохитні принципи, засновані на честі власної особистості? Хіба не в ці часи як ніколи зростає роль майбутніх матері та батька?
Пройшовши разом певний часовий етап, подолавши ряд проблем та перешкод, переконавшись у щирості почуттів, можна довіритись одне одному, можна досягти тої найприємнішої неймовірної гармонії двох душ і тіл, поєднатися, заради…найбільшого в світі щастя!
І на постскриптум моя авторська поетична строфа:
Не визнаючи суспільних канонів,
Ми творимо власну історію,
Де поєднанні в дії усі часточки
двох світів на новому Полі.
Там не владні постулати і фізики –
В одне ДНК вплелося дві долі.
Вірш нічого так.
Щодо суті статті. Тут працює тільки одне, як казали Отці Церкви: “Проповідуйте скрізь, а де треба – навіть словом”.
Порно-романтика і сексуальна сверблячки в реальності дає такі ж враження, як і блатна романтика і реальний світ “ворів”. З відстані привабливо. Впритул, як казав лже-пророк Мухаммед, “воістину, людина завжди потерпає збитки”.
Секс лише в шлюбі – це не пурітанське обмеження. Це рекомендація, як мати щасливу родину. Ми нею нехтуємо і потім долаємо неспіввимірні проблеми у стосунках, яких могло би не бути.
Наведемо приклад. Сама певно порушувана заповідь про перелюб має надзвичайно багато практичного змісту. Дошлюбні статеві стосунки несуть з собою непотрібні порівняння, не кажучи вже про невисловлені провини чи образи. Співвідношення гріховного задоволення і довготривалих наслідків для шлюбних стосунків не співвимірні. Хоча по молодості і під впливом “реалій цього світу” ми мало в це віримо. Та життя потім бере своє. Безперечно, силою волі, доброю волею і свідомістю це все можна перетерти і пережити, забути і вибачити, хоча це буде і не легко (легко тут, насправді, не буває). Але навіщо мати ці всі проблеми, коли нам була дана заповідь, що убезпечує нас? Зрештою, ліпше цю енергію використати на більш шляхетні справи.