Місце жінок у сучасному українському суспільстві

Categories СуспільствоPosted on


Кожна людина формується під впливом того середовища, у якому на певний період свого життя перебуває. І дуже сумно, коли у даному середовищі їй так і не вдається проявити себе, свої здібності і можливості. Це, звичайно, не призводить ні до чого хорошого, а навпаки – до абсолютної деградації окремої особистості. Таким чином і не проявляють себе талановиті люди, а навпаки заривають свій талант у буденності життя, у боротьбі вічних протилежностей – прав та обов’язків. Можливо, звучить банально. Та це банальщина кожного дня, кожної секунди, і ніякі зміни в суспільстві не змінять статус більшості тих людей, які в силу багатьох обставин обрали у житті зовсім не той шлях, який би їм хотілося. Кажуть, що кожен має право на помилку, і право більше ніколи не помилятися. Та людина, помиляючись один раз, знову наступає на одні і ті ж граблі, і зовсім не думає про наслідки. Можливо, ці жертви заради вищої мети? Та яка вища мета може бути у щоденних жертвах перед собою і своїми здібностями? Вибачте , але я цього не розумію. І, мабуть, ніколи не зрозумію. Чому людина боїться щось змінити, і залишається у пеклі, не шукаючи хоча б частинку світла і щастя в цьому житті? Для чого жінка присвячує все своє життя дітям , а особливому якомусь грубому лицемірному чоловікові, все життя при цьому залишаючись приниженою і пригнобленою? Парадоксально, що мало хто із жінок про це думає. А лише змирившись із цим, живуть із постійним страхом за своїх дітей та за себе і дотримуються принципу – будь що буде!
Хіба повинна така заангажованість існувати у демократичному суспільстві? На те й воно демократичне, що незалежно від статті всі мають однакові права та обов’язки. Ніщо у цьому світі не вічне, та стереотипи подолати необхідно. За християнськими законами, жінка повинна підкорятися чоловікові, турбуватися про чоловіка та дітей. Але при цьому чоловік повинен в першу чергу поважати жінку і оберігати свою сім’ю. У сучасному світі жінок звинувачують не просто у емансипації, а у тому, що вони, будучи християнками, виступають проти законів Божих. Та дане звинувачення є зовсім недоречним, адже звинувачуючи жінок у цьому , ніхто не приписує чоловікам їхнього неробства, байдужості до сім’ї, неповаги до жінок, а також і вічна тема зради чоловіками не порушується. Якщо чоловік не вміє проявляти себе як чоловік, то це завжди доводиться робити жінці. І у жінок виходить це набагато краще , ніж у чоловіків. Давно доведено, що жінки вирізняються гострим розумом та швидким логічним мисленням. При цьому чоловіки більше стримують у собі емоції, що негативно позначається на функціях головного мозку. Невияв емоцій не означає, що чоловіки стримані та розважливі,а навпаки вони вселяють у собі злість та агресію навколишнього середовища, що потім дуже гостро позначається на сімейному житті. Якщо у світі порушені чи не всі християнські закони, норми моралі, то чому ж жінка не може боротися за свої права у демократичному суспільстві? Чому це ще досі дико для сучасності в Україні?Звичайно, зовсім інші стереотипи у Європі. Жінка може бути успішною леді, абсолютно розраховуючи на свої власні зусилля. Дійсно, європейські жінки вже давно подолали тінь минулого, і їм не доводиться боротися постійно за свої права, доводити, що їм належить така ж сама роль у цьому світі, як і чоловікам. В Україні ж ця тенденція може розприділятися навіть територіально. Звісно, що у містах рівень жіночої активності значно більший, ніж у селах. Там же інколи здається, що свою стадію ще навіть не подолало рабство. Ніякої особистої свободи, утвердження у суспільстві, а лише вічне покірне служіння своєму чоловікові наче якомусь ідолу. Можливо, це занадто суворе висловлювання. Та мені самій довелось зіткнутися із такими жінками. Вони не знають свої прав . Лише постійна диктовка обов’язків супроводжує їхнє життя. Коли я їх запитала про те, скільки ви разів за своє сімейне життя відпочивали без чоловіка, без дітей і без тих клятих вічних обов’язків, то у відповідь почула, що за 20 років сімейного життя жодного разу. А деякі жінки розповідали, що коли вони навіть спілкувалися із своїми давніми друзями, то неодноразово отримували у відповідь критику своїх чоловіків, а у крайньому випадку – навіть грубі висловлювання та стусани. І у селищах ніхто із жінок навіть не задумується над тим, щоб все змінити. Більшість жінок дійсно лякає страх таких змін. А ті, хто бачить своє майбутнє зовсім іншим, ще піддаються засудженню. Це можна назвати кріпацтвом. І не по – іншому. Як в Російській імперії селянам надавали свободу, то вони не знали що із нею робити. Вони фактично будучи кріпаками до цього часу, після того ставали абсолютно ніким .Та це не була демократія. Монархічний режим тому і називається монархічним, що там є піддані, і монарх – людина, яка тримає у своїх руках всі три гілки влади.
А зараз у нас демократія. Тому не слід забувати, що кожен з нас крім обов’язків, має права у суспільстві. Не потрібно боятися змін, а навпаки долати усталенні порядки. Якщо чоловіки з кожним днем стають все менше і менше схожими на джентльменів, то,можливо, варто подумати про зміну свого способу житті, і нарешті знайти у собі сили все змінити самостійно.

Ірина Мусій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *